10. научный семінарь карпаторусиністікы

 

27. октобра 2010 на Пряшівскій універзітї в Пряшові ся одбыв 10. Науный семінарь карпаторусиністікы, котрый кажду третю середу в місяцю уж другый академічный рік орґанізує Інштітут русиньского языка і културы. Тема того семінаря была: „Войводиньскы Русины і їх варіант русиньского списовного языка“.

Уж сама назва наповіла, же выступаючім буде наісто чоловік, котрый є шпеціалістом на язык войводиньскых Русинів. Tым чоловіком не быв нихто іншый як проф. Др. Михайло Фейса з Катедры русиністікы Філозофічной факулты Універзіты в Новім Садї (Сербія). Якраз там він учіть русиньскый язык, точнїше войводиньскый варіант русиньского списовного языка. Професор Фейса є автором і сполуавтором многых научных публікацій – книжок, зборників, учебників і розлічных статей з области языка, літературы, културы і соціолінґвістікы, то значіть з области функціонованя русиньского языка в розлічных сферах жывота войводиньскых Русинів.

На семінарї взяли участь научны робітници ІРЯК ПУ, редакторы народностных медій, реґуларны гостї з розлічных інштітуцій і штуденты русиньского языка і літературы Пряшівской універзіты.  

З технічных прічін 10. семінарь вынятково ся одбыв в класї Інштітуту русиньского языка і културы. Але о што меншый быв простор, о то лїпша взникла атмосфера, кідь выступив професор Фейса. Є то барз енерґічный, оптімістічный але і жывелный а в непослїднім рядї сімпатічный чоловік, котрый несподївано передає свою енерґію і оптімізм людём навколо себе.

У своїй лекції ся професор Фейса заміряв на актуалны лінґвістічны проблемы войводиньского варіанту русиньского языка, якы рїшають лінґвісты у Войводинї, главно у звязи з корекціями правопису Миколы Кочіша, над якыма робить і професор Фейса. В діскузії было настоленых дакілько вопросів історічного, реліґійного, културно-освітного і лінґвістічного характеру, заміряных тыж на проблематіку зближованя варіантів русиньского языка і створїня цїлорусиньской нормы. Окрем того таксамо зарезоновала тема потенціалной сполупрацы Пряшівской і Новосадьской універзіты.

Лекція проф. Фейсы была поучна і актуална, нелем односно языковой проблематікы, але главно уровни народной свідомости войводиньскых Русинів. Знаме, же Русины у Войводинї ся неперывно розвивали од добы, коли за часів Марії Терезії одышли із своёй домовины – области Земпліна і Шаріша на юг за лїпшым жывотом і там доднесь ся тримлять як міцно компактна громада. Свій язык кодіфіковали уж по першій світовій войнї (1923). Правдов є, же їх штат все підпоровав і підпорує, зато все мали великы можности розвивати ся з боку културно-освітного і сполоченьского. Вдяка тому в сучасности мають барз добрї розвинуту освітну сістему на базї материньского языка, а то од матерьской школы, аж по высоку. Таїнство захованя їх ідентіты, як сьме в ходї лекції порозуміли, є в думаню людей і їх поглядах на народну ідентіту. Русины на Словакії таксамо мають можность ся розвивати, пестовати свою народну ідентіту, отваряти русиньскы школы, школкы і ґімназії, лемже тоты можности собі не цїнять і не выужывають як бы могли. Здасть ся нам, же мы собі, нанещастя, не цїниме ани то, што уже маєме выбудоване. Зато ентузіазм войводиньскых Русинів можеме лем позавідїти.

По інтересній лекції орґанізаторы пририхтовали мале погощіня, в ходї якого  продовжовала вольна діскузія. Наконець участници семінаря дістали особне позваня од професора Фейсы – навщівити своїх краян на югу Европы, в Сербії.

Професор высловив іщі єдно желаня, а то, жебы сьме не забывали на войводиньскых Русинів, і хоць жыють дакус далеко од нас і од своёй матерьской землї, бо чутя сполуналежности їм дає силу до далшого жывота.

Зденка ЦІТРЯКОВА, Колоніця,

штудентка 2. річника комбінації русиньскый язык і література – вытварна выхова на ФГПН Пряшівской універзіты

---

Войводиньскы Русины

і їх трансформація в рамках новой Сербії

(Розговор із Др. Михайлом Фейсом, професором Універзіты в Новім Садї.)

 

Трансформація сполочности не постигла лем посткомуністічны державы выходной Европы. Фактічно ся дотулила вшыткых европскых штатів. Нове проєктованя сполочности мало бы цїлу Европу посунути на высшу уровень при захованю прінціпів солідарности поєдных країн. Но докы ся цїла Европа зъєднотить в рамках Европской унії, на самый перед мусять окремы штаты, ашпіруючі на членоство в ЕУ, вырїшыти проблемы в основных сферах жывота. Єднов з тых сфер є і поставлїня народностных меншын, ґарантованя їх прав на розвиток в рамках країн, в котрых жыють. Треба конштатовати, же у вопросї захованя і розвитку ідентіты Русины бывшой Югославії, компактно заселяючі теріторії коло Бачкы і Сриму, нїґда в минулости не мали проблемы з утримованём своёй ідентіты, наспак, їх розвиток і в часах тзв. „твердого соціалізму“ не зажыв нияку цїлену асімілацію з боку державы, в котрій жыли. Войводиньскы Русины, мож повісти, як єдины зо вшыткых Русинів жыючіх в розлічных штатах Европы, ся розвивали контінуално од часів Марії Терезії, коли одышли зо своёй землї на „Горніцї“ (область Земпліна і Шаріша у бывшій австро-угорьскій монархії) і усїли ся на теріторіях, котры ся стали їх новов домовинов. Но война в бывшій Югославії і наслїдны подїї верьгли і войводиньскых Русинів до новой сітуації, в котрій ся было треба зорьєнтовати. Бівша часть з них ся стала сучастёв нововзникнутой державы – Сербії, друга, менша часть была оддїлена граніцёв і стала ся сучастёв державы Хорватії. В обидвох державах мушены были Русины наново обстоёвати свою ідентіту і голосити ся о свої народностны права. Треба повісти, же Сербія, ашпіруюча на членство в ЕУ, была к народностным меншынам дуже стрїчна і в тых інтенціях заґарантовала і розвиток Русинів як єдной з чісленных меншын попри мадярьскій, словацькій, румуньскій і другых. Десятый научный семінарь карпаторусиністікы на Пряшівскій універзітї 27. октобра 2010, на котрім выступив професор Др. Михайло Фейса з Новосадьской універзіты, сьме схосновали на інтервю з ним. В нїм сьме ся дізнали о актуалній сітуації войводиньскых Русинів і перспектівах їх далшого розвитку.

К. К.: Пане професоре, у своїй найновшій публікації з назвов „Нова Сербия и єй руска меншина“, котра вышла тройязычно, сьте описали нову сітуацію, в якій ся нашли войводиньскы Русины. Подробно сьте высвітлили прінціп дотованя народностных меншын в Сербії, філозофія котрого є поставлена цалком інакше, як то было в минулости. Приближте нам тоту сістему. Порівнайте ці є лїпша, або гірша як за часів Югославії.

М. Ф.: В сучасности влада Сербії вырїшыла ґаранцію розвитку народностных меншын цалком інакше, як то было в минулости. Думам собі, же тота сістема є транспарентнїша і давать меншынам, так бы повісти, вольну руку в їх розвитку. Кажда меншына має можность діспоновати своїма фінанціями, котры діставать од державы в завіслости од того, кілько жытелїв ся приголосить к даній меншынї. Были створены в основнім два важны орґаны – Народна рада русиньской меншыны (Национални совит рускей националней меншини), котрый мать 19 членів з рядів Русинів. Председом рады є Славко Орос, підпредседове – Олена Папуґа, Вера Дупало і Мірон Сабадош. Влада Сербії вычленить фінанції на народностну меншыну Русинів, а тым ся наша комунікація кінчіть. Тоты фінанції путують до новоствореной Народной рады, де ся перероздїлюють на предложены проєкты. Народна рада їх перероздїлює в прінціпі на штири основны сферы розвитку народностной меншыны Русинів в Сербії – сферу едукації, сферу масмедіалной комунікації, сферу културы і сферу хоснованя языка і писма в практічнім жывотї, напр. в области судництва, на урядах, в медициньскій старостливости... Всягды там мають Русины право на комунікацію в материньскім языку а держава їм то мусить забезпечіти.

К. К.: Коли взникла Народна рада і якый є ключ на обсаджіня місць в нїй?

М. Ф.: Закон о охранї меншын, їх правах і слободї у Сербії быв до правной сістемы заведженый в роцї 2002 a Закон о „Националних совитах“ быв імплантованый наслїдно в роцї 2006. Функції в Радї суть волены а волили їх самы Русины. Кажда орґанізація дала на кандідатку выбратых заступцїв споміджі своёй членьской базы. Правда, были і такы Русины, котры кандідовали в рамках політічных партій, і так сі забезпечіли може векше чісло волічів. Але в прінціпі суть то нашы Русины, котры обгаюють інтересы нашой народностной меншыны. Жебы єм вам дакус конкретнїше приближыв сітуацію, много Русинів кандідовало за Демократічну партію, котра в Сербії має дость велику популаріту, дакотры были на кандідатцї автономной партії Руська ліґа. Я єм тыж кандідовав і єм єдным з девятнадцятёх членів Рады. Кандідовав єм за – Русинам на Словакії наісто знаму – русиньску орґанізацію в Сербії Руську матку і новостворене културно-освітне общество „ДОК Куцура“. Треба повісти, же право волити своїх репрезентантів выужыла приближно половина Русинів  Сербії, т. є. коло 8 200 людей, другы ся свого права зрекли, то значіть, не голосовали.

К. К.: Также, кідь єм добрї порозуміла, ваша Народна рада, то є властно такый русиньскый парламент. А яке є місце і функція далшой новой формації в рамках народностного жывота Русинів в Сербії – „Заводу за културу войводянских Руснацох“?

М. Ф.: „Завод за културу...“ быв створеный в роцї 2008 i мать своє посланя при репрезентації народностной меншыны Русинів навонок. То значіть, він сполупрацує зо вшыткыма репрезентатівныма орґанізаціями, враховано нашой Катедры русиньского языка і літературы на Універзітї в Новім Садї. Тота орґанізація має свій незавіслый баджет, котрым діспонує і фінанції з котрого суть придїляны на репрезентатівны проєкты. Главным цїлём той орґанізації є афірмованя вынятковой якости културы войводиньскых Русинів в найшыршім змыслї. Свій проґрам творить через документарно-інформачный проґрам, розвоёвый проґрам і проґрам міджінародной сполупрацы з мімовладныма орґанізаціами, локалныма самосправами і другыма інштітуціями.

К. К.: Мій далшый вопрос ся буде дотыкати Катедры русиньского языка і літературы на Універзітї в Новім Садї. Як ся розвивають вашы актівіты в сферї научной роботы, котра, як знаме, є барз залежна і од достаточного фінанцованя? Як оцїнюєте фінанчну підпору в новых условіях?

М. Ф.: Фінанцій на науку не буде нїґда достаток, но зачали сьме многы проєкты, котры, вірю, дотягнеме до фіналной подобы. Вєдно з професором Юліяном Рамачом робиме над Словником русиньской народной лексікы. Попробовали сьме выселектовати старый славяньскый фонд, з котрым пришли нашы предкове на тоты землї і котрый є нашым великым духовным богатством. Далшыма нашыма проєктами суть Сербско-анґліцькый словник, до роботы котрого сьме запоїли і нашых штудентів, рихтуєме і русиньско-анліцькый і анґліцько-русиньскый словник. Но а в непослїднїм рядї я докінчую Правописный словник русиньского языка (Правописни словнїк руского язика), бо вы – Русины на Словакії – сьте нас перебігли. Зміну правил сьте зреалізовали уж по десятёх роках од кодіфікації. Мы свої правила не рушали од року 1971, коли быв выданый наш першый правопис автора Миколы Кочіша. Также можете слїдовати, же наша продукція наберать значно высоке темпо, хоць нас є на роботу дость мало. Но, як єм спомянув на зачатку, снажыме ся до роботы залучіти і нашых штудентів.

К. К.: Кідь сьте спомянули штудентів, якый є в сучасности інтерес о штудіум русиністікы у вас і в якых сферах жывота вашы абсолвенты находять роботу?

М. Ф.: Што ся тыкать інтересу, я спокійный. В каждім річнику маме по 5 штудентів, также довєдна їх є 25. Коло 70 штудентів універзіты сі выбрало русиньскый язык як факултатівный предмет. На порівнаня, Словаків у Сербії є пять раз веце, але чісло штудентів, котры штудують словацькый язык, є менше. А што ся тыкать нашых абсолвентів, вшыткы собі найдуть роботу в сферї русиньской народностной културыці школства – ці то в матерьскых, основных, або середнїх школах, другы суть редакторами народностных медій або роблять в народностных інштітуціях, также роботу, думам, мають ґарантовану в максімалній мірї.

Наконець можеме лем додати, же і Русины на Словакії мають ґарантованы права на такый самый розвиток, проблем є лем в інакшій сістемі фінанцованя нашой културы з боку штату. Доказом того є фунґованя народностных орґанізацій у нас, т. є. лем на базї схваленых проєктів – без стабілных робітників. У школстві можности суть таксамо. Проблем є, же Русины на Словакії як бы сі ани тоты можности не усвідомлёвали, бо фінанції придїляны штатом ся даколи не выужывають на пріоріты, котры бы вели к розвитку ідентіты, але на „атрактівнїшы“ актівіты, якы в конечнім резултатї суть без желаного впливу на уровень народной свідомости. Жебы нам, Русинам на Словакії, досправды грозив заник? Абсенція русиньскых школ в часї выше 20 років од „нїжной“ револуції наісто не віщіть ніч доброго. Навыше, довгый час в Словацькій републіцї хыбить штатный субєкт, одповідный за даный став. Зато модел фінанцованя народностной културы войводиньскых Русинів у многых аспектах бы ся міг стати іншпіраціов і про нашу країну.

Бісїдовала: К. КОПОРОВА, фотка: А. З.