Восьмый научный семінарь карпаторусиністікы

Термін і місто реалізації: 21. апріль 2010, Інштітут русиньского языка і културы, Пряшівска універзіта

Выступаючій: професор Др. Павел Роберт Маґочій, Торонтьска універзіта

Тема реферату: Традіція автономії на Підкарпатьскій Руси (Закарпатю)

Выступаючій на другім тогорічнім научнім семінарю карпаторусиністікы історік – професор Торонтьской універзіты в Канадї, Павел Роберт Маґочій уж традічно несподївує темами, котры в даный час найвеце резонують в мікрореґіонї, заселенім Русинами. Єднов них є і тема автономії Закарпатьской области на Українї, котра „розрушала“ за послїднї рокы „спокійны воды русиньскы“ нелем жытелїв Закарпатя і Русинів у сусїднїх державах, але передовшыткым притягла позорность медій як україньскых ці російскых, так і медій в другых славяньскых і неславяньскых державах. А чом? Бо на Підкарпатю наслїдком довгорічного нерїшаня народностных прав Русинів ці заперанём очей перед леґалным дожадованём ся своїх народностных прав єдной народностной меншыны, тота меншына (лїпше повіджено, єй найрадікалнїше крыло репрезентоване православным священиком отцём Димітріём Сидором) зачала рїшати сітуацію радікално – розлічныма выголошінями о незалежности уж не автономной области, але „републікы Підкарпатьска Русь“, обертаючі ся на Росію, котра бы мала „захранити“ Русинів на Підкарпатю.

Сондов до історії од часів великой французькой револуції 1848 року і наслїдного 1849 року, од котрого ся датують першы пробы карпатьскых Русинів здобыти свою незалежность, вказав професор Маґочій на факт, же вопрос автономії не є у Русинів якымсь новым явом і же він ся в розлічных історічных моментах настолёвав то з меншов, то з бівшов силов, в залежности од сполоченьско-політічной клімы. Тоты, што были участны на першім семінарю (фебруар 2009), на якім на тему міджіетнічного сполужытя без насилства выступав тыж П. Р. Маґочій, могли выдедуковати, яка буде „проґноза“ або, лїпше повіджено, проба зробити на основі історічных скусеностей якесь заключіня у вопросї стратеґії, т. є., як бы мали  Русины на Підкарпатю поступати, жебы ся домогли своїх прав. Но предці лем, простор на діскузію дав можность высловити ся многым притомным к тому вопросу. Ту суть реакції дакотрых діскутуючіх, котры ся нам відїли найінтереснїшы:

Владимір Противняк (председа Русиньской оброды на Словеньску і таёмник Світовой рады Русинів) поважовав за потребне підкреслити, же Світова рада Русинів на своїм послїднїм засїданю в Празї ся інтензівно занимала вопросом Русинів на Закарпатю і сконштатовав, же найважнїше є, жебы Світовый конґрес Русинів не перерушив комунікацію з Русинами на Українї. Треба вытворити приязну політічну кліму на то, жебы владны орґаны Україны были позітівно наклонены вопросу вызнаня самостатной народности „Русин“ на теріторії Україны.

В тім одношіню реферуючій – професор Маґочій підкреслив, же членове СРР ся стрїчали з діпломатами скоро вшыткых держав, де жыють Русины, враховано діпломатів Україны і їх діскузії на тему вызнаня народности „Русин“ на Українї мали позітівный характер.

Мґр. Петро Крайняк (МО РОС Пряшів): „Я поважую вопрос автономії на Закарпатю як леґітімный. Бівшой части з нас ся проблем Русинів на Закарпатю не дотыкать прямо... Суть ту старшы, котры мають солідны пензії, як і штуденты, котры не мають проблем з каждоденным боём о фалаток хлїба і можуть спокійно штудовати на універзітї. Зато нам легко выступати проти радікалізації дакотрых Закарпатцїв, котрым є тяжко, може сі ани не знаме представити як... Міджііншым, отець Димітрій Сидор – православный священик, о котрім ся говорить як о радікалови одкликуючім ся на поміч Росії, перед недавным часом проголосив, же бы быв рад, кібы православна церьков на Закарпатю належала під юрісдікцію православного митрополиты Чеськых земель і Словеньска або під юрісдікцію сербского патріархы, а не під Москву, як то є дотеперь. Про мене то є єднозначный сіґнал, же отець Сидор ся хоче орьєнтовати на зъєдночену Европу.

Валерій Падяк, к. н. (Выскумный центер карпатістікы, Ужгород): „Видить ся мі, же влада Україны была кінцём року 2007 приправлена вызнати Русинів за окрему народностну меншыну, но яраз радікалны силы і проявы екстремізму заставили тоту добру волю. Отець Сидор выголошує, же докы не буде вырїшеный політічный вопрос Закарпатя, даремно Русинам робити в области културы. Думам сі, же не має правду, бо културолоґічна робота пробуджать і зміцнює у закарпатьскых Русинів чутя ідентіты, о котрім ся в минулости бояли бодай лем бісїдовати... Русины на Закарпатю суть горды, но і културны люде, котры і наперек тяжкостям мусять выступати културно і в рамках толеранції розлічных поглядів добивати ся своїх прав штандартныма способами, котры суть характерны про цівілізованый світ.

Мож сконштатовати, же значна часть участників (участь на семінарю взяло понад 40 людей розлічных віковых катеґорій) ся стотожнила з факом, же Русины на Підкарпатю бы мали надале ініціовати діскузії з теперь уж новозволеным презідентом Україны і найвысшыма представителями державы і дожадовати ся в першім рядї признаня їм статусу народностной меншыны, жебы ся дістали на рівноправну уровень з другыма народностныма меншынами на Українї. В тім бы їх мали інтензівно підпоровати вшыткы Русины, котры жыють в розлічных державах, но може дакус актівнїше і конкретнїше, як допеперь. А вопрос автономії, то в сучасности не є лем жадостёв самых Русинів на Підкарпатю, бо народностне зложіня днешнёго Підкарпатя є значно пестре. Хоць в тім одношіню може треба припомянути факт, же в референдумі з децембра 1991 року переважна векшына Закарпатцїв (78 %) ся высловила за автономію, котру їм в тім часї першый презідент незалежной Україны Леонїд Кравчук і приобіцяв. Шкода, же зістало лем при обіцяню... Може бы днесь сітуація на Закарпатю была намного спокійнїша.

Кветослава КОПОРОВА,

Фоткы Петро КРАЙНЯК, мол.