„Отваряме вам дверї до познаня властной ідентіты...“

...такыма словами ся штудентам семох середнїх школ приговорив отець Франтїшек Крайняк, парох камюньскый, на третїм річнику акції День отвореных дверей на Пряшівскій універзітї, котра ся одбыла 14. i 16. септембра 2010 в аулї ПУ.

Ёго приговор быв може найемотівнїшов сондов, высланов до душы молодого чоловіка. На чім днешнїй молодежи залежить? Поможме сі зактуалізованым парафразованём знамого вопросу класіка світовой літературы: Быти, ці мати? З давков сарказму, властного молодій ребелантьскій душі, бы мож было одповісти: І єдно, і друге.  Вопрос стоїть, што під тыма двома словами розумиме.

Быти – фізічно єствовати: дыхати, приїмати страву, рушати ся... быти духовно зрїлым, чутливым, емпатічным, жертовным...

Мати – основны матеріалны потребы жывота (штандардны або і надштандардны), основны нематеріалны потребы жывота, котры чоловіка збогачують духовно...

І на тій стрїчі зо середнёшкольсков молодежов сьме ся пересвідчіли, же міджі найосновнїшы потребы молода ґенерація рядить потребу мати знаня, котрыма бы могла „добити світ...“  Жывотна практіка вказує, же чоловік буде успішным „на торгу з міджінародным товаром“  тогды, кідь понукне дашто нове, інтересне, іншпіруюче, чім заінтересує.  Є добрї, кідь  на выробу „свого продукту“  поужыє тоты найлїпшы технолоґії, а тыж є барз  добрї, кідь  ся у своїй професії найлїпше вызнать, бо є ёго природности найблизша.

Може такыма словами бы сьме могли охарактерізовати основный намір, з котрым уж третїй рік за собов вдяка ґрантовій сістемі Міністерства културы СР – проґраму Култура народностных меншын 2010 Інштітут русиньского языка і културы на Пряшівскій універзітї зорґанізовав стрїчу зо штудентами выбраных середнїх школ Пряшівского края. Як традічно на нїй взяли участь штуденты ґімназій з Бардеёва, Старой Любовнї, Гуменного, Снины, Міджілаборець, а того року по першыраз і штуденты єдной одборной школы – Готеловой академії Й. Андращіка у Бардеёві. Суть то школы, до якых ходить велике чісло штудентів, котрых родічі, або холем єден з родічів, має русиньске корїня, то значіть, многы з них належать к тій народностній меншынї і лоґічно многы з них кідь уж самы не комунікують, так ся холем стрїтили з русиньскым языком ці то у своїй родинї, або в селї ці містї, в котрім жыють. А з того і лоґічно выплывать, же якраз тоты штуденты суть найлїпшыма адептами про штудіум того языка, літературы, културы і історії Русинів і якраз они по скінчіню штудія бы ся могли стати найлїпшыма одборниками на карпаторусиністіку. Многы з них то уж і порозуміли, о чім свідчіть наростаючій інтерес о штудіум якраз з уведженых областей северовыходного Словеньска, што є позітівный факт, бо є предпоклад, же тоты абсолвенты найдуть і уплатнїня у своїй шпеціалізації.

Знаме але, же то не будуть мати легке, бо окрем того, же будуть фундованыма одборниками у своїй професії, мушены будуть приправити ся у своїм штудіу і на професію „народных будителїв“. Інакшыма словами повіджено, пересвідчіти своїх ровесників, жебы ся не одперали од своёй ідентіты, не ганьбили ся за ню, не чули ся меншецїнныма людми лем зато, же не суть у векшынї, але вели ку тому і своє потомство, а то так, же дадуть можность своїм дїтём спознати їх материньскый язык, културу, історію, звыкы, традіції русиньскых предків... Жебы ся уж нїґда не стало, же русиньскы родічі не же не суть самы ініціатівны при зряджіню народностной школы у своїм селї, але докінця протестують проти тому, жебы ся така школа в селї створила, бо они хотять лем словеньску. Або, може в будучности будуть хотїти лем анґліцьку, респектівно якусь інакшоязычну, подля актуалной моды. Анґлічане, щастный то народ, кідь ся над тым лїпше задумаме. Тілько роботы ся їм нукать! Будуть ходити учіти нашы дїти по анґліцькы, а нашы дїти  „з вдячности“  будуть ходити обсаджовати „до великого світа“ такы „лукратівны“ професії, як напр. упрятовачка, помічна медициньска сестра, „оперка“, опатрователька постигнутых дїтей або старых, невладных людей... Што по тім, же мають скінчену найвысшу можну освіту у своїй шпеціалізації, кідь їх властны не хотять...

І так моментално вызерать реаліта нашого „русиньского мікросвіта“.  Про нас – уж дозрїтых у професії „народный будитель“ то значіть єдно – акцентовати у своїй роботї нелем освіту, але главно выхову нам звіреной „до старостливости“ молодой ґенерації, котра нам дала довіру, котра нам „доволила“ вести єй на пути до познаня.

Днём отвореных дверей на ПУ зачав неофіціално Інштітут русиньского языка і културы новый академічный рік 2010/2011 – з новыма штудентами.  На штудіум учітельского бакаларьского штудійного проґраму русиньскый язык і література ся їх того року приголосило 16.  Вірьме, же то буде 16 новых учітелїв русиньского языка, ці русиньскых історіків, културно-освітных працовників, редакторів русиньской народностной пресы, герцїв у професіоналнім русиньскім театрї, модераторів у народностнім высыланю словеньского радіа, телевізії...

Также, мила молодеж, отваряме вам дверї до познаня властной ідентіты а заєдно дверї, котры вам дадуть можность стати ся прямыма актерами того процесу – передаваня тото познаня далшым ґенераціям, і так ся стати сучастёв процесу проєктованя будучности властного народа.

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

асістентка ІРЯК ПУ і авторка проєкту