Дві акції іншпірованы русиньсков літературов

(Членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска і 21. научный семінар карпаторусиністікы)

Fotogaléria

3. апріля 2013 в засїдалнї Consilium maius нового ректорату ПУ одбыли ся дві акції, на приправі котрых партіціповали два субєкты: Сполок русиньскых писателїв Словеньска  і Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты.

Першов з них была вырочна членьска громада СРПС. З найосновнїшых пунктів у проґрамі членьской громады были слїдуючі: сумарізація і оцїнїня роботы СРПС за минулый рік, причім было конштатоване злїпшіня комунікації з Літературным фондом, хоць сполупраца іщі все не є добра. Главным проблемом суть недостаточны можности на підпору молодых зачінаючіх авторів і їх дебутовых публікацій; несхвалїня тых проєктів з боку Уряду влады СР, котры суть пріорітно заміряны на молодых зачінаючіх авторів, причім „одборна комісія“ при Урядї влады СР, як ёго порадный орґан, каждорічно преферує творы старшых авторів, котры продукують часто квантіту на укор якости. Мімоходом, ай друга презентована цїнна публікація на акції – Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча была схвалена лем додатково, з ініціатівы Мґр. Петра Крайняка, працовника Уряду уповномоченого влады СР про народностны меншыны, за што му дякуєме. Тым уряд уповномоченого конечно выужыв свою компетенцію на дефінітівне рїшаня о проєктах і не стотожнив ся з пропозіціов „одборной“ комісії, а то нелем при підпорї выданя той публікації, але таксамо і при такім міджінароднім едукачнім проєктї, якым є Лїтня школа русиньского языка і културы ІРЯК ПУ. Є смутне, же допетеперїшнїх членів русиньскых „одборных комісій“, котры каждорічно суть незнамо кым наномінованы до них, бо їх переважна часть – докінця –  в русиньскій културї нїґда не робила, презентують такы неодборны выслїдкы роботы, в котрых найвысше оцїнюють і преферують „русиньскый булвар“. Думаме собі, же Уряд влады СР бы мав одповіднїше приступати к формованю своїх одборных порадных орґанів – жебы не пошкоджовали русиньску културу і общо прияты пріоріты Русинів у даній сферї.  

Далшым пробемом, діскутованым на громадї СРПС, быв вопрос актівізації СРПС в Округлім столї Русинів Словеньска, котрый председкыня представить на засїданю округлого стола, респ. доц. Александрови Дулебови, котрый быв повіреный веджінём той новой діскузной платформы, кідь буде ним ословлена.

На громадї ся одбыли і вольбы председы сполку на далшый  період. Членьска громада потвердила у функції сучасну председкыню ПгДр. Кветославу Копорову, ПгД.  – на далшый тройрічный період. Завершінём сходин членів СРПС было поздравлїня бывшого члена Сполку русиньскых писателїв Словеньска і довгорічного сполупрацовника пана Александра Зозуляка з ёго округлым юбілеём, котре продовжовало в неформалній діскузії. В нїй многы з участных споминали і оцїнёвали сполупрацу з Александром Зозуляком як з чоловіком, котрый з нима нелем сполупрацовав, але ай особно актівізовав веце як дві третины сучасных членів Сполку, мотівовав їх і вызывав до писаня у своїм материньскім языку і як выдаватель ся  заслужыв о то, абы публікації русиньской красной літературы выходили в якнайлїпшій якости і вошли до фонду новодобой русиньской літературы як реперезентатівны публікації.

Презентаціов публікацій выданых в роцї 2012 ся громада природным способом поступно перетрансформовала до далшой акції – 21. научного семінару карпаторусиністікы. На нїм были прочітаны два рефераты, предметом котрых ся стали дві з презентованых новых книг: Марґіналны позначкы к моноґрафії Валерія Падяка: Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча (Пряшів: СРПС, 2012) i Поетіка повідань Марії Мальцовской (як реакція на выданя выбраных творів авторкы під назвов Найкрасша приповідка (Пряшів: СРПС, 2012). З уведженыма рефератами на першім в тім календарнім роцї семінарі  карпаторусиністікы (семінары од року 2009 орґанізує Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові) выступив теоретік літературы доц. ПгДр. Андрій Антоняк, к. н., з Інштітуту русиньского языка і културы ПУ. Тема семінара, як видно з назв рефератів, была заміряна на сучасну научну і умелецьку літературу – з продукції Сполку русиньскых писателїв Словеньска, зато на семінарі окрем традічных участників взяли участь і многы членове СРПС, дале штуденты-русиністы, а тыж далшы особы, котрых русиньска література і русиністіка інтересує. 

Семінар отворила директорка інштітуту доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., котра привітала сталых і новых участників і в короткости преставила выступаючого. Доцент А. Антоняк такой у вступі сконштатовав, же ёго выступлїня буде поглядом літературного крітіка, што значіть, же може не буде аж такым благосклонным к авторам і їх творам, як бы ся чекало. В першій темі  під назвов Поетіка повідань Марії Мальцёвской выступаючій  підкреслив недостаткы з погляду теорії літературы як у оріґіналній творчости М. Мальцовской , так і в перекладї україньскоязычных повідань писателькы. Підкреслив, же переклад про теоретіка літературы не має таку цїну як оріґінал, хоць, як є зазначене у вступнім слові публікації, дакотры переклады реалізовала сама авторка, котра як перша в русиньскім літературнім контекстї по роцї 1989 зачала писати по русиньскы. Передтым єй вышли дві книжкы повідань по україньскы – в роцї 1988 „Юлчина тайна“ а в роцї 1991 „Поточина“, причім дакотры з повідань выбрала з україньскоязычных выдань і стали ся сучастёв єй новых прозаічных книг в русиньсім языку. Треба додати, же другу часть україньскоязычных повідань перекладали штуденты русиньского языка і літературы ПУ, котры так мали можность на практічнім матеріалї попробовати свої силы в области перекладу.

По лекції, на якій взяв участь муж небогой авторкы Владимір Мальцовскый, котрому сполупрацовници М. Мальцовской – А. Зозуляк і сучасны робітници ІРЯК ПУ – передали фінанчный дар на добудованя помника писательцї,  быв простор на діскузію. Участници акції очівісно зістали несподїваны такым крірічным приступом к авторцї, може й зато в діскузії не реаґовали. Было ясне, же такый приступ к аналізованю творчости выжадує  шыршы знаня проблематікы, передовшыткым докладну приправу з теорії літературы і з боку слухаючіх, жебы мож было реаґовати на выступ.

Далша лекція під назвов Марґіналны позначкы к моноґрафії Валерія Падяка: Нарис історії карпаторусиньской літературы XVI. – XXI. стороча вказала тыж передовшыткым на крітічны місця і недостаткы в публікації. Доцент Антоняк ся высловив к многым річам, котры ся му відїли в моноґрафії спорны, главно з боку теорії літературы. По лекції была отворена діскузія, котра в тім припадї не зістала не вывжыта. В нїй сам крітізованый автор – Мґр. Валерій Падяк, к. н., реаґовав на конкретны крітічны пункты реферуючого. Сітуація несподївала і штудентів-русиністів, бо обидвоме діскутуючі – автор публікації і выступаючій на семінарі – суть заєдно і їх учітелями. Тот момент быв і про нас імпулзом опросити ся автора моноґрафії Валерія Падяка – як бере крітіку, котру высловив ёго колеґа – Андрій Антоняк, на што нам одповів: „За перше, є дуже добрї, же доцент Антоняк вырїшив таку крітічну оцїнку дати, бо в контекстї русиньской літературы хыбить фундована научна крітіка. Крітіка не може быти лем хвалоспівом, она мусить быти конштруктівна, жебы дале іншпіровала автора, розвивала і назначовала новы можности приступу,  зато я дякую доцентови Антонякови, же ся взяв зробити рецензію на мою публікацію. Реално то є властно єдна з першых фундованых рецензій на мою русиньскоязычну верзію той публікації. За друге, повів бы єм, же много з того, што доцент Антоняк підкреслёвав, має раціоналне зерно. Над великов частёв того уж выше рока роблю. Рихтую нову публікацію, векшу і подробнїшу. А над далшыма річами ёго позначкы мі дали імпулз роздумовати.“ На наш вопрос як бы пан Падяк реаґовав на вытыкану „хыбуючу“ капітолу о другім народнім возроджіню, точнїше, ці то быв даякый замір не увести єй в обсягу, кідь в публікації суть капітолы о першім і третїм народнім возроджіню, пан Падяк одповів: „Писав єм наперед російску верзію книжкы, потім україньску верзію а теперь русиньску. Правда є, же друге народне возроджіня не є уведжене в книзї як назва капітолы, што поважую за недостаток.  Але є то лем абсенція сформулованой назвы, не абсенція в книзї темы як такой, зато то про ня не є аж таке важне,  бо тот період фактічно в публікації є, він не быв выпущеный. Tому періоду єм присвятив 30 сторінок, котры, самособов, выжадують далшу, подробнїшу аналізу.  Суть то властно три самостатны части,  лем кажда з них має свою назву, хоць може бы было хосенным тоты части-підкапітолы дати під єдну общу капітолу з назвов Друге народне возроджіня, так як суть самостатны капітолы Перше народне возроджіня (друга половина ХІХ. і зачаток ХХ. стороча) і Карпаторусиньска література в епосї третёго народного возроджіня (од року 1991). Назва моёй моноґрафії є Нарис... Хочу підкреслити, же то є справды лем нарис, то значіть грубы рисы розвитку літературы Русинів од найстаршых часів. Є то перша такого характеру публікація, котрой главным цїлём было представити нове віджіня русиньской літературы, в контекстї русиньской, а не україньской ці україньско-русиньской ідентіты. А тот факт є про мене як автора найважнїшый.“

Перед неформалнов діскузіов уж в кулоарах, споєнов з малым погощінём, подяковала директорка ІРЯК ПУ участникам семінара і высловила желаня, жебы ся доцентови Антонякови подарило зо штудентів-русиністів выховати холем єдного фундованого теоретіка літературы, што бы было на хосен розвоя русиньской літературы і літературной крітікы.

Кветослава КОПОРОВА, Зденка ЦІТРЯКОВА,

фоткы З. Цітряковой.