„Русский дом“ у Пряшові: 85-річна традіція і сучасность 

 

Мено Мґр. Гавриіла Бескида з Пряшова є уж скоро дві десятьроча спяте з може найвекшов кавзов, резонуючов міджі Русинами од  новембровой револуції – з  кавзов Руського дому, о властництво котрого ся спорять на єднім боцї трoє членів справной рады і справця Надації Руськый клуб – 1923 а на другім боцї  стоїть чісленнїша ґрупа людей, котра підтримує погляд, же в Руськім домі бы мали ґаздовати не штири самозваны особы, але транспарентно зволены люде, котры будуть робити на благо вшыткых Русинів, не лем на своє властне. О кавзї Руськый дім ся уж пописало много. Припомянутя сі історії зроду думкы нашых предків, котры Руськый дім в минулости купили, як і ёго выужываня в тых часах, было темов подля порядку 9. семінаря карпаторусиністікы, котрый ся одбыв 26. мая 2010, як традічно, в засідалнї Ректорату Пряшівской універзіты, і якый, тыж як традічно, зорґанізовав Інштітут русиньского языка і културы ПУ в Пряшові. 

Семінарь ся одбыв у звязи з 85-річным юбілеём куплїня будовы Руського дому нашыма предками – Русинами од ґрофа Йозефа Дежефія  в роцї 1925 і Мґр. Гавриіл Бескид, як жывый памятник многых подїй з історії того културного святостанку з почливостёв прияв роль главного реферуючого.

Про тых, котрым не є мено  Мґр. Гавриіла Бескида знаме, припоминаме, же є то потомок вызначного про Русинів роду Бескидовых, з котрого вышли такы вызначны особности священицького, правницького і політічного жывота Русинів на Словеньску і Підкарпатьскій Руси, як Антоній Бескид – другый ґубернатор Підкарпатьской Руси, Александер Бескид – віцеґубернатор Підкарпатьской Руси, але і священици Михал, Ґриґорій, Николай і цїла плеяда другых.

У своїй жывій росповідї пан Бескид притомным освітлив такы місця з конкретныма детайлами з історії Руського дому, котры уж памятать лем пару тых, котры тот період зажыли як молоды штуденты. Самособов, не забыв дакотры вырїшалны  сітуації і окоментовати, повісти на них з одступом років свій погляд. Свій выклад спестрив і урывками з добовых друкованых медій, котры реаґовали на тоту вызначну подїю – куплїня Руського дому, як і далшы статї, дотыкаючі ся  актівіт, котры ся реалізовали в Руськім дому і котры были міджі Пряшівчанами барз облюблены і высоко цїнены. О мотівах куплїня Руського дому нашыма предками ся мож дочітати з добовых новинок „Русское слово“ з року 1925, де ся пише:

„Что птичке теплое гнездо,

что человеку фамилия,

то народу свой НАРОДНЫЙ ДОМ.“

Гавриіл Бескид, як обычайно, дотулив ся і шыршого контексту жывота Русинів в тім періодї. Куплїня Руського дому было лем єдным компонентом з цїлого комплексу актівіт, котры розвивали нашы предкове на піддвигнутя свого народа на высшу уровень. Єдным з важных факторів было і орґанізованя русиньской школьской сістемы в тых роках.  Анґажовав ся в тім дїлї ЮДр. Іван Пєщак, з ініціатівы котрого была подана на Міністерство школства у Празї  жадость о отворїня реалной ґімназії у Пряшові. Проти тым актівітам выступала Словеньска ліґа, но наконець ся задум подарив і од школьского року 1936 – 1937 уж зачала у Пряшові фунґовати перша реална ґімназія, котру од далшого школьского року взяла під свої крыла ґрекокатолицька єпархія.

„Не вшыткы нашы предкове  хотїли, жебы ґімназія была церьковна, но заєдно сі усвідомлёвали факт, же в даній сітуації то буде найлїпше рїшіня, як ґімназію утримати і про тых найбіднїшых штудентів з русиньскых сел...“ Но а Руськый дім  жыв вдяка актівітам штудентів, котры приходили до Пряшова на штудії. Якраз в Руськім домі ся могли реалізовати в розлічных кружках, але і збогачовати набыты в ґімназії знаня на розлічных выступлінях, академіях, співацькых, декламаторьскых конкурзах і т. д.  Вызначне місце в тогдышнїм културнім жывотї мали і чіталнї, котры были орґанізованы нелем в Руськім домі, але і по русиньскых селах, а то з ініціатівы Общества Александра Духновіча, котре обновило в тім часї свою роботу.

Так Гавриіл Бескид перешов к сучасности і высвітлив, же якраз в снагах надвязати на традіції го мотівовало засновати в днешнїм часї Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча, котрого ся став і председом.

„Як єм ся зачатком 90-тых років дістав до того замотаного дїла навколо Руського дому (заанґажовав го до того небіжчік Іван Бобак – позн. ред.), полемізовало ся о тім, як властно фунґовало Общество А. Духновіча і яку роль грав сполок Руськый клуб. Наконець сьме дішли до высновку, же Руськый клуб єствовав в рамках Общества і мав на старости будобу Руськый дім, в котрім орґанізовав розлічны акції.“

Пан Бескид припомянув, же і в минулости Русины мусили за вшытко боёвати, ніч не пришло лем так, само од себе.  Ани русиньскы школы, ани книжніцї – чіталнї, котры в тім часї были єдиныма шырителями освіты по одсталых селах, ани самотный Руськый дім у Пряшові.

„А о што нам іде днесь? За што Русины боюють в днешнїх часах?“ – обернув ся Гавриіл Бескид к молодым (хоць їх было на семінарю барз мало, што є шкода, – позн. авт.).

„В дїлї Руського дому нам іде о проґрам, але і о самотну будову Руського дому, без котрой не мож реалізовати проґрам. Думам сі, же думка пронаїманя части будовы мать змысел, бо здобыты фінанції ся можуть наслїдно выужыти на актівіты, котры ся будуть реалізовати в Руськім домі. Але думам сі, же кідь хочеме сповнити одказ нашых предків, тоты актівіты бы мали быти реалізованы в русиньскім дусї, жебы было ясне, же тот дім є сімболом Русинів і їх културы. Видить ся мі, же сучасны „ґаздове“ то не дотримують, што ня мерзить.“

Пан Гавриіл Бескид хоче кавзу Руськый дім дотягнути до кінця і, як сам сконштатовав, наповнити так одказ нашых предків. Но а тоты другы „русиньскы бої“ – о школы, о ідентіту, може о місце під сонцём, котре часом засвітить і на нас Русинів, то уж є задача молодшых.

Діскузія на семінарю ся зачала вопросом цалком природным: Чом ся святыня Русинів не зве Русиньскый дім, але Руськый дім?  Предці уж в тых роках, кідь быв купленый, ся люде звали Русинами...

Як высвітлила доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., директорка ІРЯК, іде о термінолоґічный проблем. В тім часї была міджі Русинами росшырена русофільска лінія, при списованю жытельства ся вжывав в офіціалных документах і міджі інтеліґенціов быв росшыреный етнонім на поменованя містного жытельства – Карпаторосы, а Русины зась была назва зафіксована міджі народом – самыма членами той народности. Назва дому корешпондовала з історічнов добов  на зачатку 20. ст.

Мґр. Петро Крайняк з Пряшова підкреслив, же історія Русинів і єй правилне высвітлёваня в контекстї і церьковного жывота (як православной, так і ґрекокатолицькой церькви) мала бы мати своє місце як навчалный предмет, так і як предмет научных выскумів, в обидвох богословскых факултах, котры  выховлюють будучіх священиків.

Презентаціов найновшой публікації автора Іґора Буркута – „Русинство: минуле і сучасність“ (Україна – Чернївцї: Прут, 2009) закінчіла семінарь ПгДр. Кветослава Копорова, асістентка ІРЯК, котра вказала на факт, же публікація вышла на Українї з підпоров штату, што значіть, же вопрос Русинів і русинства зачали якымесь способом презентовати і в державі, яка доднесь іщі Русинів не узнала за самостатну народность.  Бо кідь ся о проблемі бісїдує, ці то уж в неґатівнім, або в позітівнім змыслї, наісто то є крок допереду к вырїшіню того проблему.

-кк-